Як вийти з московского культурного впливу?
Роман Магрицький, актор театру CULT
Я виріс я в місті Бердянськ на Азовському морі.
В моєму дитинстві був дуже великий вплив телевізора, російських серіалів, музики, і я вирішив, що хочу стати актором.
Поїхав, вступив до Києва на російськомовний курс до Резніковича М.Ю.
В період навчання нам вчителя постійно приводили приклади з творів Достоєвського, Булгакова, Чехова, Буніна і я полюбив російську культуру.
На третьому курсі ми поїхали на гастролі до Москви, жили і грали у Мхаті і були такі щасливі, МХАТ – Станіславський бачили всіх відомих кумирів дитинства, і я дуже захотів грати з ними на одній сцені, кіно.
Після навчання я поїхав спробувати свої сили.
Мені пощастило, і в деяких дуже відомих театрах я грав вистави, познайомився з усіма практично з ким хотів.
Але через деякий час, я дуже сильно став сумувати за Україною, рідною землею, друзями, став читати українські книжки, слідкувати за українським кіно.
Все це, чим я займався в Москві, про що мріяв перестало мене цікавити, тільки на відстані я зрозумів, як сильно люблю Україну, який я був там щасливий, я вирішав приїхати до родичів.
А коли приїхав, я більше не хотів повертатися, там мене нічого не тримало, друзів я там не нажив.
Всі актори, режисери – кумири в житті були не такі хороші, як в телевізорі, вистави мене теж не приваблювали, чужа земля, чужі люди, і я зрозумів , що тут моє призначення, тут я маю займатися професією, грати в театрі, кіно, і це мені близько, це я внутрішньо дуже гостро відчуваю.
І я завжди, хотів грати сучасну драматургію, з чим зараз мені дуже пощастило.